Вивчено активність ферменту синтезу ГАМК та рецептування медіатору плазматичними мембранами позапухлинної та пухлинної тканин кори надниркових залоз хворих із синдромом Іценка-Кушинга та гіперплазованої тканини кори надниркових залоз хворих на хворобу Іценка-Кушинга, а також надниркових залоз щурів за умов багаторазового введення кортикотропіну чи гідрокортизону. Встановлено, що активність глутаматдекарбоксилази значно знижена у корі надниркових залоз хворих на хворобу Іценка-Кушинга та у тканині кортикостероми. У позапухлинній тканині кори надниркових залоз хворих знайдено підвищення рецептування ГАМК, а у гіперплазованій тканині кори надниркових залоз хворих на хворобу Іценка-Кушинга чи у тканині кортикостероми рецептування амінокислоти не відрізнялося від контролю (позапухлинна тканина кори надниркових залоз хворих з гормональнонеактивними пухлинами). Рецептування медіатору плазматичними мембранами надниркових залоз щурів значно підвищена за умов гальмування процесів стероїдогенезу та знижена за умов стимуляції останніх.

Ключ. слова: оксид азоту, катехоламіни, стрес
Індекс рубрикатора НБУВ: Р252.51

Рубрики:

Адаптаційний синдром (стрес)

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено сучасні дані про локалізацію гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), функціональні характеристики і структуру ферментів її обміну, транспортерів та різних типів рецепторів в органах жіночої (яйцепровід, яєчник, матка, піхва, плацента) та чоловічої (сім'яники, їх придатки, сім'яні пухирці, простата, сім'яні протоки) систем репродукції, а також у статевих клітинах. Зазначено, що ГАМК у цих органах, поряд із нейромедіаторною функцією, відіграє регулювальну або модуляторну роль щодо утворення або секреції статевих гормонів, транспорту яйцеклітини яйцепроводом, скорочення матки, рухливості сперматозоїдів та їх здатності до запліднення, контролю артеріального тиску у судинах репродуктивних органів, а також транспорту активних речовин до плоду через плацент

Приведены современные данные о локализации гамма-аминомасляной кислоты (ГАМК), функциональных характеристиках и структуре ферментов ее обмена, транспортерах и разных типах рецепторов в органах женской (яйцепровод, яичник, матка, влагалище, плацента) и мужской (семенные железы, их придатки, семенные пузырьки, семенные протоки, простата) систем репродукции, а также в половых клетках. Отмечено, что ГАМК в этих органах, одновременно с нейромедиаторной функцией, играет регуляторную или модуляторную роль в отношении образования или секреции половых гормонов, транспорта яйцеклетки по яйцепроводу, сокращения матки, подвижности сперматозоидов и их способности к оплодотворению, контроля артериального давления в сосудах репродуктивних органов, а также транспорта активных веществ к плоду через плаценту

In this review modern data on GABA localization, functional characteristics and structure of the enzymes of GABA metabolism, transporters, and different types of GABA receptors in the organs of female (ovary, oviduct, uterus, vagina, placenta) and male (testes, seminiferous tubules and vesicles, prostate) reproductive systems and germ cells are presented. GABA plays in these organs - along with a neuromediator function - a regulating, paracrine role in the processes of production or secretion of sexhormones, transport of oocytes along the oviduct, uterine contraction, motility and fertility of spermatozoa, control of blood pressure in the vessels of reproductive organs and transport of biologically active compounds to embryos across the placenta

Ключ. слова: патологія щитоподібної залози, фрагментація ДНК, йодид калію, апоптоз
Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452 + Р415.12

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Хвороби щитовидної залози

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Методом електрофорезу в агарозному гелі досліджено фрагментацію ДНК, яку виділяли зі зразків позавузлової тканини щитовидної залози у разі її вузлової патології, тканини еутиреоїдного чи токсичного вузлового зоба, дифузного токсичного зоба, фолікулярної аденоми, папілярної та фолікулярної карциноми. Встановлено, що у тканині еутиреоїдного вузлового зоба, фолікулярної аденоми, фолікулярної карциноми, а також позавузлової тканини, яка мала певні гістологічні ознаки порушення її будови або ознаки хронічного тиреоїдиту, спостерігалось суттєве зниження рівня мононуклеосом. У тканині вузлового токсичного чи дифузного токсичного зоба рівень олігонуклеосом не відрізнявся від такого у позавузловій незміненій тканині щитовидної залози, тоді як на електрофореграмах ДНК з тканини папілярної карциноми мав місце суттєво менший вміст моно-, ди-, три- та тетрануклеосом. Розглянуто можливі механізми виникнення особливостей змін інтенсивності термінальної стадії апоптозу у щитовидній залозі хворих на різну тиреоїдну патологію.

Методом електрофореза в агарозном геле исследована фрагментация ДНК, выделенная из образцов внеузловой ткани щитовидной железы при ее узловой патологии, ткани эутиреоидного или токсического узлового зоба, диффузного токсического зоба, фолликулярной аденомы, папиллярной и фолликулярной карциномы. Показано, что в ткани эутиреоидного узлового зоба, фолликулярной аденомы, фолликулярной карциномы, а также во внеузловой ткани, в которой отмечены некоторые гистологические признаки нарушения ее строения или признаки хронического тиреоидита, виявлено существенное снижение уровня мононуклеосом. В ткани узлового токсического или диффузного токсического зоба уровень олигонуклеосом не отличался от такого во внеузловой неизмененной ткани щитовидной железы, тогда как на электрофореграммах ДНК ткани папиллярной карциномы содержание моно-, ди-, три- и тетрануклеосом было резко сниженым. Рассмотрены возможные механизмы возникновения изменений интенсивности терминальной стадии апоптоза в щитовидной железы больных с различной тиреоидной патологией.

Using the method of electrophoresis in agarose gel fragmentation of DNA isolated from specimens of thyroid extranodular tissue in case of nodular thyroid pathology, from tissues of euthyroid or toxic nodular goiter, diffuse toxic goiter, follicular adenoma, papillary and follicular carcinoma was studied. There was evidence of a significant decrease in mononucleosome level in tissue from euthyroid nodular goiter, follicular adenoma, follicular carcinoma, as well as in extranodular tissue, which had, according to pathologist's conclusion, certain histological signs of structural disturbances or signs of chronic thyroiditis. In tissue of nodular toxic or diffuse toxic goiter oligonucleosome level did not differ from that in extranodular unchanged thyroid tissue, while on electrophoregrams of DNA from papillary carcinoma tissue there was evidence of a much lower content of mono-, di-, tri-, and tetranucleosomes. The possible mechanisms of development of changes in the intensity of apoptosis at the terminal stage in the thyroid of patients with various thyroid pathology are discussed.

Досліджено інтенсивність фрагментації ДНК у щитовидній залозі в динаміці формування йододефіцитного зоба, що утворюється внаслідок тривалого прийому перхлорату калію. За застосування методів електрофорезу в агарозному гелі і спектрофотометричного визначення концентрації високомолекулярної ДНК та її низькомолекулярних фрагментів показано, що 20-денний прийом щурами перхлорату калію призводив до зниження концентрації низькомолекулярних фрагментів ДНК у тканині щитовидної залози. За тривалішого прийому препарату (20 - 40 днів) це зниження поступово нівелювалося. Отже, у початковий період формування експериментального зоба має місце гальмування фрагментації ДНК, яке змінюється пізніше інтенсифікацією цього процесу. Останнє може бути компенсаторною реакцією на підвищення клітинної проліферації, яка спостерігається у щитовидній залозі внаслідок дефіциту надходження до неї іонів йоду.

Исследована интенсивность фрагментации ДНК в щитовидной железе в динамике формирования йоддефицитного зоба, который образуется вследствие длительного приёма перхлората калия. С использованием методов электрофореза в агарозном геле и спектрофотометрического определения концентрации высокомолекулярной ДНК и её низкомолекулярных фрагментов, показано, что 20-дневный приём крысами перхлората калия приводил к снижению концентрации низкомолекулярных фрагментов ДНК в ткани щитовидной железы. При более длительном приёме препарата (20 - 40 дней) это снижение постепенно нивелировалось. Следовательно, в начальный период формирования экспериментального зоба имеет место торможение фрагментации ДНК, которое сменяется позднее интенсификацией этого процесса. Последнее может быть компенсаторной реакцией на повышение клеточной пролиферации, которая наблюдается в щитовидной железе вследствие дефицита поступления в неё ионов йода.

The aim of the work was to study DNA fragmentation intensity in the thyroid gland in the dynamics of formation of iodine-deficient goiter that develops following long-term administration of potassium perchlorate to rats. It has been shown, using methods of electrophoresis in agarose gel and spectrophotometric determination of high-molecular DNA and its low-molecular fragments, that 20-day administration of potassium perchlorate to rats resulted in a decrease in low-molecular DNA fragment concentration in the thyroid tissue. In case of a more prolonged administration of potassium perchlorate (20-40 days), this value returned to normal level. Thus, in the initial period of experimental goiter formation, inhibition of DNA fragmentation occurred, followed later by an intensification of this process. The latter may be a compensatory reaction to increasing cell proliferation that is noted in the thyroid due to insufficient iodine ion intake by the thyroid.

Вивчено у динаміці анатомічні, морфологічні, гормональні та біохімічні характеристики зоба у щурів, який формується внаслідок тривалого введення тиреостатиків. Встановлено, що 20-денне введення мерказолілу чи перхлорату калію викликає однакові зміни у масі, структурі та функції щитовидної залози. Зі збільшенням строку (40 - 60 днів) за дії перхлорату калію у щитовидній залозі спостерігається дифузна гіперплазія епітеліальних клітин, що прогресує у часі, тоді як за введення мерказолілу має місце певне відновлення функції та структури залози. Вміст ДНК у щитовидній залозі збільшується найсуттєвіше через 60 днів прийому перхлорату калію.

Изучены анатомические, морфологические, гормональные и биохимические характеристики зоба у крыс, который формируется в результате длительного введения тиреостатиков. Показано, что 20-дневное введение мерказолила или перхлората калия вызывает одинаковые изменения массы, структуры и функции щитовидной железы. С увеличением срока (40 - 60 дней) при действии перхлората калия в щитовидной железе наблюдается диффузная гиперплазия эпителиальных клеток, которая прогрессирует со временем, тогда как при введениимерказолила имеет место определенное восстановление функции и структуры железы. Содержание ДНК в щитовидной железе увеличивается наиболее значимо через 60 дней приема перхлората калия.

The authors have studied the anatomical, morphological and biochemical characteristics of different models of goiter in rats. It has been established that 20-day administration of merсazolyl or potassium perchlorate caused similar changes in the thyroid mass, structure, and function. With increasing duration of potassium perchlorate effect, diffuse hyperplasia of thyroid epithelial cells was noted, which progressed with time, while merсazolyl administration during 40-60 days was associated with a certain restoration of thyroid function and structure. A marked increase in thyroid DNA content was reported 60 days after potassium perchlorate administration started

Ключ. слова: лімфоїдна інфільтрація, хронічний тироїдит, неспецифічна проникливість мітохондрій, каспаза-3, апоптоз, іони кальцію
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.11-2

Рубрики:

Тиреоїдити

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.120.213

Рубрики:

Базедова хвороба

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено вплив внутрішньоочеревинного введення L-ДОФА (100 мг/кг) на поведінкову активність щурів ліній Вістар та SHR у тесті "відкритого поля", а також на вміст катехоламінів у плазмі крові цих тварин. До введення L-ДОФА загальний рівень рухово-пошукової активності у SHR-щурів у порівнянні з щурами лінії Вістар був вищим, на що вказували вірогідно більші величини тривалості пересування в центрі та на периферії поля, а також більша кількість вставань на задні кінцівки на периферії поля, тоді як у Вістар-щурів більш тривалими були грумінг і сидіння. Після введення L-ДОФА міжлінійні відмінності збільшувались і ставали вірогідними для більшості (9/10) досліджених у роботі показників поведінкової активності. Уведення L-ДОФА зумовлювало вірогідну модифікацію поведінкової активності щурів обох ліній, про що свідчили зміни кількості відвідувань тваринами периферичних квадратів відкритого поля та вставань на задні кінцівки у цих зонах. У разі повторного тестування міжлінійні відмінності всіх показників поведінкової активності (за винятком тривалості пошукової активності на периферії та сидіння) зменшувалися. Уведення L-ДОФА спричиняло вірогідне збільшення вмісту цієї речовини та дофаміну в плазмі крові щурів обох ліній; у SHR-щурів підвищувався також рівень норадреналіну. Обговорено значення зумовленого спадковими факторами зниження активності катехоламінергічних систем мозку (насамперед дофамінергічної) у SHR-щурів для формування особливостей їх рухової поведінки.

В обзоре приведены современные данные о локализации гамма-аминомаслянной кислоты, функциональных характеристиках и структуре ферментов ее обмена, транспортеров и разных типов рецепторов в почках, мочевом пузыре, сердце, сосудах, селезенке, коже и мышцах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*725.381.5 + Р252.51

Рубрики:

Загальна зоологія

Адаптаційний синдром (стрес)

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено сучасні дані щодо локалізації гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), функціональні характеристики та структуру ферментів її обміну, транспортерів і різних типів рецепторів у печінці, органах шлунково-кишкового тракту, слинних залозах. ГАМК у цих органах поряд із нейро-медіаторною функцією відіграє мультифакторну регулювальну, паракринну або трофічну роль у процесах секреції біологічно активних сполук, механізмах транспорту та клітинної проліферації.

Досліджено вплив примусового плавання на вміст норадреналіну та дофаміну у гіпоталамусі, гіпокампі і гіпофізі та на рівень 11-оксикортикостероїдів (11-ОКС) у плазмі крові інтактних щурів лінії Вістар, а також щурів з гальмуванням та активацією функціональної активності гіпоталамо-гіпофізарно-адренокортикоїдної системи (ГГАС), З'ясовано, що примусове плавання, як і геміадреналектомія, підвищувало рівень 11-ОКС у плазмі крові піддослідних тварин, тоді як гальмування ГГАС призводило до зниження вмісту досліджених гормонів. Щури зі зміненим станом ГГАС виявились більш чутливими до дії стресу, ніж інтактні. Це підтверджено стресорним збільшенням рівня медіаторів у гіпофізі щурів з гальмуванням функціональної активності ГГАС та стресорним зниженням вмісту катехоламінів у гіпокампі поряд зі зростанням рівня норадреналіну у гіпофізі щурів з активацією системи, тоді як у інтактних тварин за цих умов рівень медіаторів у досліджених структурах не змінювався.

Принудительное плавание интактных крыс сопровождалось активацией гормонального звена симпато-адреналовой системы и снижением уровня специфического связывания 14С-ГАМК плазматическими мембранами надпочечников; первое предотвращалось введением перед стреcсом ГАМК-ергических препаратов (баклофен, ГАМК-таурин). При торможении функции гипоталамо-гипофизарно-надпочечниковой системы вследствие многократного введения гидрокортизона и на фоне развивающихся при этом нарушений обмена и секреции катехоламинов надпочечники реагировали на стресc снижением секреции адреналина, норадреналина и дофамина без изменения интенсивности связывания ГАМК. Введение ГАМК-ергических препаратов перед стрессированием крыс частично или полностью препятствовало развитию вызванных стресcом нарушений секреции норадреналина и дофамина, а введение тиосульфата натрия резко повышало специфическое связывание ГАМК плазматическими мембранами надпочечников одновременно с предотвращением накопления норадреналина в надпочечниках и снижением уровня ДОФА в крови.

Досліджено зміни концентрації високомолекулярної (у складі хроматину) та низькомолекулярної (фрагментованої) ДНК у тканині щитовидної залози хворих з вузловими формами зоба, дифузним токсичним зобом, карциномою й аденомою. Виявлено, що концентрація високомолекулярної ДНК є збільшеною у тканині залози у випадках дифузного токсичного зоба, хронічного тиреоїдиту, а також у тканині папілярної карциноми, фолікулярної аденоми та зменшеною - у тканині фолікулярної карциноми. Підвищену концентрацію фрагментованої ДНК визначено у випадках еутиреоїдного вузлового, токсичного вузлового зобів, фолікулярної карциноми та фолікулярної аденоми, тоді як у тканині папілярної карциноми вона знижена. Частка фрагментованої ДНК є нижчою у разі папілярного раку та хронічного тиреоїдиту та вищою - у разі еутиреоїдного зоба та фолікулярної карциноми.

Проаналізовано сучасні погляди щодо основних сигнальних, контролюючих та реалізуючих механізмів апоптозу та новітні свідчення про їх зміни у клітинах злоякісних пухлин щитоподібної залози (ЩЗ) людини. Звернуто увагу на розвиток резистентності пухлин ЩЗ до індукції апоптозу за участю рецепторів смерті, а також на нез'ясованість порушень більшості тонких молекулярних механізмів його реалізації, пов'язаних із функцією генів-супресорів пухлинного росту та генів, що кодують компоненти систем проходження апоптозу у трансформованих клітинах ЩЗ. Окреслено місце мітохондріальних механізмів у регуляції запрограмованої загибелі клітин та їх роль у терапії раку ЩЗ.

У зразках тканини щитоподібної залози (ЩЗ, 7 зразків від хворих з еутиреоїдним вузловим зобом, 3 зразки від хворих із рецидивним еутиреоїдним вузловим зобом та 7 зразків позавузлової незміненої тканини ЩЗ нормофолікулярної будови) досліджено інтенсивність, динаміку у часі та швидкість набряку мітохондрій як одного з найбільш адекватних параметрів оцінки індукції неспецифічної проникності та визначено величину трансмембранного потенціалу мітохондрій як інтегрального параметра їх енергетичного статусу. З'ясовано, що інтенсивність набряку мітохондрій із зобнозміненої тканини ЩЗ хворих з еутиреоїдним вузловим зобом не відрізнялася від такої мітохондрій з незміненої тканини, проте його швидкість зменшувалася з часом, а величина трансмембранного потенціалу мітохондрій була удвічі нижчою за норму. Ні іони Ca, ні антиоксиданти не впливали на зазначені параметри проникності мітохондрій. Інтенсивність набряку мітохондрій із зобнозміненої тканини ЩЗ хворих із рецидивним еутиреоїдним зобом у 3 рази, його початкова швидкість - у 19 разів, а трансмембранний потенціал на 29 % перевищували значення аналогічних показників мітохондрій з незміненої тканини ЩЗ. Іони Ca гальмували інтенсивність набряку, а антиоксиданти виявляли ефект, подібний до такого для мітохондрій з незміненої тканини. Обговорено значення виявлених змін проникності мітохондрій для реалізації апоптозу в тканині еутиреоїдного вузлового, а також рецидивного еутиреоїдного вузлового зоба.

Зазначено, що результати визначення катепсиноподібної активності у плазмі крові хворих з еутироїдним вузловим зобом, хворобою Грейвса та змішаним токсичним зобом свідчать про переважне її збільшення. При цьому у разі вузлового еутироїдного зоба чи хвороби Грейвса середньої тяжкості у крові пацієнтів переважало збільшення В-катепсиноподібної активності, тоді як за тяжкої форми хвороби Грейвса чи багатовузлового зоба - L-катепсиноподібної. В осіб з хворобою Грейвса спостерігали позитивну залежність між рівнем В-катепсиноподібної активності у плазмі крові та величиною збільшення об'єму залози, а у пацієнтів зі змішаним токсичним зобом - суттєву відмінність характеру змін В- і L-катепсиноподібної активності в залежності від фолікулярної будови тканини щитовидної залози. Неоднакове за рівнем підвищення секреції катепсинів В, Н і L у кров, певно, відображає різний ступінь їх активації у тироцитах за тих патологічних порушень у залозі, які призводять до виникнення зоба.

Результаты определения катепсиноподобной активности в плазме крови больных с эутиреоидным узловым зобом, болезнью Грейвса и смешанным токсическим зобом свидетельствуют о преимущественном её увеличении, при этом при узловом еутиреоидном зобе или болезни Грейвса средней тяжести в крови пациентов превалировало повышение В-катепсиноподобной активности, тогда как в случае тяжелой формы болезни Грейвса или многоузлового зоба - L-катепсиноподобной. У больных с болезнью Грейвса наблюдали положительную зависимость между уровнем В-катепсиноподобной активности в плазме крови и величиной увеличения объема железы, а у пациентов со смешанным токсическим зобом - существенное отличие характера изменений В- и L-катепсиноподобной активности в зависимости от фолликулярного строения ткани щитовидной железы. Неодинаковое по уровню повышение секреции катепсинов В, Н и L в кровь, возможно, отображает разную степень их активации в тиреоцитах в условиях тех патологических нарушений в железе, которые приводят к возникновению зоба.

The results of determining cathepsin-like activity in blood plasma of patients with euthyroid nodular goiter, Graves' disease, and mixed toxic goiter are indicative of its preferential increase; in spite of this increased B-cathepsin-like activity wasprevailing in blood of patients with euthyroid nodular goiter or moderate Graves' disease, while in case of serious Graves' disease or multinodular goiter increased L-cathepsin-like activity. A positive relationship between the level of blood plasma B-cathepsin-like activity and increased size of gland volume was revealed in patients with GravesТ disease, and essential differences in typical changes in B- and L-cathepsin-like activity depending on the follicular structure of thyroid tissue was reported in patients with mixed toxic goiter. It is possible that a different degree of increased secretion of cathepsins B, H, and L in blood reflects a different level of their activation in thyrocytes under those pathological disorders in the gland that result in goiter development.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.452

Рубрики:

Пухлини щитоподібної залози

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ